Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
ЗВІТ
про виконання лабораторної роботи №7
з основ педагогіки та психології
на тему «Функціональна асиметрія півкуль головного мозку»
Мета роботи: ознайомитись з основними функціями півкуль головного мозку людини.
В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: права та ліва півкуля головного мозку, їх функції, функціональна асиметрія півкуль головного мозку, а також вміти пояснити взаємозв’язки між ними. У відповідності до рівня функціональної асиметрії півкуль головного мозку визначити свій тип особистості.
Основні теоретичні положення
Перед тим як перейти до розгляду змісту функціональної асиметрії півкуль головного мозку, слід мати чітке уявлення про те, що матеріальним субстратом психічної діяльності людини є нервові процеси, що перебігають у головному мозку. Тому для розуміння психічних процесів, необхідно знати загальні відомості про будову і функції головного мозку і нервову систему в цілому.
Нервова система людини – це головний і спинний мозок, що складають центральну нервову систему (ЦНС) із периферичними нервами, що відходять від них (периферична нервова система – ПНС). Крім того, до складу ЦНС і ПНС входить також вегетативна нервова система, яка керує роботою внутрішніх органів.
ЦНС складається з нервових клітин, що мають паростки, за допомогою яких клітини з’єднуються одна з одною, створюючи нейронні ланцюжки, якими проводяться нервові імпульси. Паростки, що виходять за межі головного і спинного мозку, утворюють периферичні нерви.
До складу головного мозку входять великі півкулі з підкірковими вузлами, мозочок і стовбур мозку, що включає середній і довгастий мозок. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів.
Великі півкулі мозку (парний орган) – це вищий відділ і, ЦНС, що має надзвичайно складну будову. Вони складаються у людини приблизно з 14 млрд. нервових клітин, що з’єднані між собою незліченними розгалуженнями з відростків, що забезпечують зв’язок між ними. Великі півкулі розділені на частки (ділянки): лобову, тім’яну, потиличну, скроневу. Поверхня великих півкуль порізана борознами, між якими розташовуються звивини.
Кора півкуль мозку, що складається з тіл нервових клітин, зв’язує й об’єднує діяльність всіх органів тіла і пристосовує функції всього організму до умов навколишнього світу. Вона керує усіма відділами нервової системи, що розташовані нижче, і може в той чи іншій спосіб впливати на роботу всіх органів. Безпосередньо з корою мозку пов’язані найбільш складні форми вищої нервової діяльності людини – процеси його свідомої психічної діяльності.
Окремі нервові і психічні функції пов’язані з діяльністю певних ділянок кори головного мозку. Ця локалізація визначається структурними особливостями окремих ділянок кори. Зокрема, нервові шляхи з органу зору ведуть у потиличну ділянку кори, зі слухового – у скроневу. При порушенні цих ділянок настає відповідно сліпота чи глухота. Центри мови локалізовані у лівій півкулі. Тому при крововиливах у цих ділянках спостерігається розлад мовлення. Складніші функції, наприклад умовно-рефлекторна діяльність, здійснюється за участю всієї кори головного мозку.
Підкіркові вузли – це утворення сірої речовини, які закладені в товщі білої речовини мозку. Вони об’єднують діяльність усіх відділів мозку, що розташовані нижче, і здійснюють складні уроджені форми діяльності, названі інстинктами (харчовий, статевий тощо). Діяльність підкіркових вузлів становить також основу елементарних емоцій. Кора головного мозку відіграє роль регулятора стосовно підкірки, спрямовуючи і стримуючи її діяльність.
Діяльність стовбурної частини мозку пов’язана з такими основними функціями організму, як дихання, серцева діяльність, теплорегуляція, процеси обміну речовин. Але і ці функції, будучи відносно автономними, перебувають водночас під регулюючим впливом підкіркових вузлів і кори. Більшість волокон довгастого мозку переходять на протилежний бік, тому пр...